У небі йому не було рівних. У 120 повітряних боях його жодного разу не збили. На бойовому ж рахунку Кожедуба – 64 ворожі літаки за неповні 3 роки участі у війні.
Тричі Герой Радянського Союзу, Маршал авіації Іван Микитович Кожедуб народився у звичайній селянській сім'ї на Сумщині. Змалку звик до побутових клопотів. Разом з братом порався у полі, у господарстві. З 5 років батько почав готувати Івана до життя, незважаючи на протести матері, змушував малого стерегти сад. Мабуть, цей ще дитячий урок вплинув на вольовий характер українського льотчика.
Звитягу майбутній герой здобував наполегливою працею і самовдосконаленням. На початку війни, коли втрати радянських пілотів були катастрофічними, Кожедуба залишили працювати інструктором. Лише у 1943 році, після численних рапортів про бажання воювати, його таки відправили на фронт.
Не зовсім вдалий перший бойовий виліт не стримав геройського запалу – Іван дотягнув до аеродрому після того, як у його літак підбили. Першу повітряну перемогу на свій рахунок Кожедуб записав на 40 вильоті під час бою на Курській дузі.
У кожного льотчика-аса свій, властивий тільки йому одному, почерк у небі. Був він і в Івана Кожедуба – людини, в характері якого поєднувалися мужність, відвага і виняткова холоднокровність. Він умів точно і швидко зважити на обставини, миттєво знайти вихід з будь-якої ситуації.
Літаком він володів віртуозно, міг керувати навіть із заплющеними очима. Будучи "грозою" неба, сам Кожедуб завжди виявляв неабияку скромність. Він ніколи не приписував собі звитяг, здобутих у групових боях, бо вважав за краще віддати їх молодому льотчику. Також ніколи не записував на свій рахунок збитий літак противника, доки сам не переконався, що той упав на землю. Командуванню навіть не доповідав. Тож реальна кількість знищених ним літаків може бути значно більшою, ніж офіційна статистика.
За надмірну любов до картярських ігор взірцевого льотчика часто відправляли на гауптвахту для перевиховання. Проте це не завадило менш ніж за рік служби 24-річному капітанові Кожедубу отримати першу "Зірку Героя".
Ті, хто особисто знав льотчика, розповідали, що, незважаючи на сяйво зірок на погонах і грудях, Іван Кожедуб не мав зіркової хвороби. Він часто зустрічався зі школярами або з журналістами, охоче йшов на контакт. Нерідко його бачили в рідному селі і в Чугуєві, який відкрив для нього небо.
Попри всі нагороди та пошану Іван Кожедуб залишився тим самим сентиментально-сором'язливим хлопцем, який, як із живим, вітався зі своїм винищувачем.
Читайте також: Як німецький швець назавжди змінив спортивний світ своїм взуттям: Аді Дасслер